З ПВХ-вікнами справа досить проста – заміна силіконових утеплювачів і регулювання на навісах рівномірного притиску рами. Така операція проводиться приблизно раз на 5 років. Причому не забудьте промазати ущільнювачі гліцерином, що запобігає їх пересиханню і швидкому “старінню”.
А ось із дерев’яними рамами доведеться попрацювати. Перше, що необхідно зробити – це перевірити зазори та затири між рамою та луткою. Усі затири сточуються рубанком і обробляються наждаком до мінімальних зазорів 1-2 мм. Зазор перевірити можна нанесенням дуже м’якого тесту на ділянки, що сполучаються з наступним закриттям вікна. Місця повного або сильного вичавлювання необхідно обробити до утворення мінімального зазору.
Якщо передбачається розкриття вікна в холодний період, обов’язково забезпечте зазори для подальшого приклеювання на цих місцях полімерних ущільнювачів. А якщо ви хочете просто запечатати раму, то, візьміть густе тісто, і додавши в нього трохи рослинної олії (щоб не пересихало до утворення тріщин), нанесіть “ковбаски” на лутку, і сміливо закривайте вікно. Причому як такий ущільнювач можна використовувати дуже багато засобів:
– м’який пластилін;
– газетна (паперова) маса;
– тирса з оліфою (або клеєм ПВА);
– той же силіконовий герметик.
Для рам, що відкриваються, після забезпечення зазорів проводиться фарбування площин, що сполучаються. На ретельно висушену поверхню наклеюються стрічки силіконових або полімерних ущільнювачів.
Герметичні укоси своїми руками
Навіть якісні вікна при недобросовісній установці пропускатимуть багато тепла, при цьому із зовнішніх проявів — штори, що злегка погойдуються, або присутність морозного повітря біля вікна.
Відсутність герметичності зовнішніх укосів ставить під загрозу безпеці весь віконний отвір, тому в першу чергу необхідно провести ущільнення зовнішнього укосу. Причому простим замазуванням щілин тут не обійтися.
По периметру рами злегка розбиваються температурні шви між рамою та стіною або свердлять отвори з кроком близько 200 мм. По можливості глибше в ці щілини задується будівельна монтажна піна, яка, розширюючись, заповнить усі порожнечі. Повірте, особливо в старих будівлях під луткою виявляються цілі тунелі, які необхідно ущільнити.
Після застигання піни та її обрізки проводиться стандартне шпаклювання укосів спеціальним розчином для зовнішніх робіт (бажано з наповнювачем з армуючого волокна).
Шви внутрішніх укосів також “розкриваються”, запінюються монтажним розчином, або шпаклюються, або заклеюються гіпсокартонними накладками. Для внутрішніх робіт краще використовувати гіпсовий розчин, який відмінно приклеюється до будь-якої поверхні, не дає усадки, і служить чудовим утеплювачем з природним регулюванням вологості.