Електропроводка – головна комунікація у будинку чи квартирі. Зрозуміло, її встановлення повинні виконувати фахівці, але не всі готові вдаватися до їхньої допомоги. Частину робіт можна зробити самостійно, а монтаж, що залишився, довірити електрику – це дозволить зменшити витрати.
Перед початком установки здійснюється обладнання проводки, це потрібно пам’ятати, адже навіть будівництво будинку не починається без розпланування комунікацій. Відкриту проводку монтувати легко, правда, є моменти, які вимагатимуть акуратності та трохи терпіння.
Коротка інформація про відкриту проводку
Кладеться така проводка по стінах, підлозі або стелі. Її можна часто зустріти у монтажі, особливо у підсобних приміщеннях. У наші дні прокладання відкритого кабелю робиться кількома способами. В основному популярністю користується метод, у якому застосовуються кабель-канали, плінтуси та гофри. Для створення ретро-стилю знадобляться кріплення на фарфорових ізоляторах.
Розмітка для монтажу відкритої проводки
Спочатку робиться розмітка. Для цього знадобиться крейда або маркер для створення позначок. Потім на зазначені місця виконується встановлення світильників, розеток, вимикачів та інших електричних елементів. Ще треба позначити розташування розгалужувальних коробок і щитка. В останню чергу розмічаються магістральні ділянки.
Щоб забезпечити максимальну надійність та безпеку комунікацій, потрібно дотримуватися вимог ДСТУ. Таких вимог існує дуже багато, тому не всі їх читатимуть, розглянемо найголовніші:
– не варто встановлювати проводку біля обладнання, яке випромінює пару, дим чи тепло;
– не рекомендується проводити кабелі біля водо- та газопроводу або опалення. Якщо немає інших варіантів, тоді захистіть дроти трубою чи коробом;
– з’єднання повинні знаходитися у відкритому доступі, щоб їх перевірити та обслужити;
– не можна виконувати укладання проводів різного призначення (антени, телефон та інші) в одній трубі.
Укладання відкритої проводки
Для кріплення цієї проводки до поверхонь використовують накладки-хомути відповідних габаритів та форм, які створені з пластмаси. Виконуючи розмітку, пам’ятайте, що відкриті дроти кладуться вертикально чи горизонтально. Ще таку електропроводку можна монтувати на клей. Його наносять на провід краплями, а потім притискають.
Крім того, відкритий кабель прокладають у пластикових кабель-каналах. До поверхні, що несе, їх фіксують, як правило, “рідкими цвяхами”, які являють собою швидкосохнучий клей. Наноситься він на канал краплями, після чого міцно притискається до поверхні по зазначеній лінії. Звичайно, кабель-канал можна фіксувати й іншими методами, використовуючи будівельний степлер та саморізи.
Загальноприйнята технологія монтажу такої проводки – хомутами, виготовленими зі свинцевої або бляшаної смужки, які прибивають або замуровують.
Складний етап монтажу відкритої проводки – розпаювання проводів
Для багатьох людей цей процес є найважчим, хоча тут необхідно лише терпіння, оскільки навіть незначна помилка при розпаюванні може призвести до замикання.
Спочатку очищаються кабелі від зовнішньої оболонки на 6 см, потім вони скручуються за схемою. Усі зайві кінці відкушуються. Потім переходять до паяння. Не з’єднуйте між собою алюмінієві та мідні дроти. Якщо все ж таки виникає необхідність у їхньому скручуванні, тоді застосовуйте клемні колодки.
Запаявши з’єднання, потрібно переходити до ізоляції. Для цього використовують спеціальні ковпаки або ізоляційну стрічку.